В цій статті ми розглянемо, ще не досить поширену тему в інформаційному просторі серед батьків як артикуляційна диспраксія. На відміну від, такого поширеного логопедичного заключення як ЗМР (затримка мовленнєвого розвитку), або ЗНМ (загальний недорозвиток мовлення), який є досить поширеним висновком від логопеда, і інформації про це досить багато. Про диспраксію зазвичай батьки рідко чують. Насправді ж, артикуляційна диспраксія дуже поширене явище серед дітей, які не розмовляють. Часто саме наявність у дитини артикуляційної диспраксії, може бути причиною, чому дитина не розмовляє.
Що означає слово «диспраксія» ? Слово «диспраксія» складається з двох частин:
«дис» – означає “утруднення”, “відхилення від норми”, “порушення функції”;
«праксис» – здатність виконувати послідовні та цілеспрямовані рухи, що приводить до досягнення наміченої мети.
Якщо у дитини порушен праксис, можна почути ще таку фразу у дитини порушено моторне планування, або дитина моторно незграбна, або що у дитини недостатньо розвинена загальна та дрібна моторика.
«До чого тут мовлення?» – запитаєте Ви.
Відповідаю.
Коли дитина розмовляє, вона як раз таки і виконує цілеспрямовані рухи язиком, губами, (артикуляційним апаратом). Тому, якщо у дитини є порушення ось цих цілеспрямованих рухів (праксису) на рівні артикуляції, то їй складно повторити за дорослим звуки, склади, слова. При цьому, часто можна почути від батьків: «Дитина може вимовляти різні звуки, склади, але коли я прошу її це зробити, вона ніби хоче за мною повторити, але не може». Також може бути ще така ситуація. Дитина повторює за батьками і сама може сказати досить багато різних звуків і складів. Але варто попросити дитину повторити слово із тих же самих звуків, вона цього зробити на жаль не може. Наприклад, дитина може окремо сказати склад ВО і окремо склад ДА, а слово ВОДА сказати не може.
Виділяють два види артикуляційної диспраксії:
- Кінестетична ( аферентна) артикуляційна диспраксія. (Коли дитині складно повторити один звук, склад за дорослим);
- Кінетична (еферентна) артикуляційна диспраксія (Коли дитина може вимовляти звуки склади ізольовано, але слово сказати не може, тому, що не може переключитися між складами (звуками). Як правило, такі діти розмовляють звуконаслідуваннями ( бі-бі, му-му, ням і т.п)