Логопед – дефектолог

Останнім часом все більше батьків стикаються з тим, що їх дитина в 2 – 3 роки не розмовляє. Дитина або зовсім не говорить ( може видавати лише окремі звуки) або говорить поодинокі слова (звуконаслідування) та не розмовляє реченнями. Професійною мовою це звучить так: «Затримка мовленнєвого розвитку дитини (ЗМР) або затримка психомовленнєвого розвитку (ЗПМР) (якщо у дитини окрім затримки розвитку мовлення спостерігається ще й відставання у розвитку). Варто додати, що термін затримка мовленнєвого розвитку дитини (ЗМР) доцільно використовувати до 3 років. Якщо дитина мовчить після 3 років, мова вже іде про більш складні порушення мовлення. Саме в таких випадка рекомендовано звернутися за консультацією до логопеда-дефектолога.

З якими порушеннями мови та мовлення працює логопед (логопед-дефектолог)?

  1. Затримка мовленнєвого розвитку ЗМР ( буває у дітей до 3 років, якщо їх мовлення не відповідає віковим нормам, або дитина зовсім не розмовляє);
  2. Загальне недорозвинення мовлення ЗНМ ( ставиться дітям після 3 років; має різні ступені);
  3. Алалія (сенсорна та моторна алалія);
  4. Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення ФФНМ (дитина не вимовляє звуки та має недорозвиток фонемантичного слуху та сприймання);
  5. Дислалія ( коли дитина не вимовляє звуки, а з фонемантичним слухом та сприйманням все добре). Як правило якщо у дитини дислалія, запит від батьків звучить так: «Дитина не вимовляє звук Р або Л» і т.п;
  6. Дизатрія (коли у дитини «каша в роті» через порушений тонус м’язів, мовлення дитини незрозуміле);
  7. Заїкання;
  8. Дисграфія ( коли дитина не може опанувати навичку письма);
  9. Дислексія (коли дитина не може опанувати навичку читання);
  10. Афазія ( виникає внаслідок травми головного мозку, крововиливу в кору головного мозку (інсульт). Мовлення було, але внаслідок травми розпалося);

Є логопеди, які працюють лише із заїканням, є логопеди, які тільки ставлять звуки, а є логопеди, які працюють з дітьми, які не говорять зовсім. Також є логопеди, які працюють лише з дорослими. Тобто логопед – це «універсальний солдат», який може коригувати тяжкі порушення мовлення, а може лише ставити звуки у дітей.

Чим відрізняється логопед від логопеда-дефектолога?

Нічим. Це два варіанти назви того самого фахівця, адже логопед за замовчуванням спеціаліст у мовних дефектах. Чому?
Тому що дефектологія – одна з педагогічних наук, що вивчає взагалі всі можливі порушення. У дітей можуть бути дефекти (порушення) зору, слуху, інтелекту, опорно-рухового апарату та мови.

З кожним із цих дефектів працює свій фахівець:
– з порушеннями мови та мовлення – логопед (логопед-дефектолог);
– із порушеннями зору – тифлопедагог;
– з порушеннями інтелекту – олігофренопедагог;
– з дефектами слуху – сурдопедагог.
Всі ці фахівці – дефектологи, оскільки коригують дефекти (порушення), кожен у своїй галузі.

Чому неврологи та психіатри спрямовують дитину саме до логопеда-дефектолога?

Щоб внести хоч якусь ясність, лікарі кажуть «логопед» та «логопед-дефектолог». Маючи на увазі, що «логопед» лише ставить звуки, а логопед-дефектолог працює з тяжкими порушеннями мовлення. Насправді, і логопед і логопед-дефектолог це один і той же фахівець, як зазначалося раніше. Просто є логопеди, які працюють лише з постановкою звуків у дітей після 4- 5 років. Тому, на жаль, можна почути фразу від батьків: «Ми ходили до логопеда у віці 3 років, нам сказали  – приходьте після 4 коли розговориться». І це сумно, адже дорогоцінний час може бути втрачений.

Дитині потрібен логопед (логопед-дефектолог) якщо:

Дитина зовсім не говорить у 2 – 2.5 роки. Часто батьки заспокоюють себе таким аргументом –  «дитина не хоче говорити» або «дитина лінується говорити». Насправді ж потреба в мовленні закладена у людини генетично. Адже за допомогою мовлення дитина може виражати свої потреби. І якщо у дитини затримка розвитку мовлення вона не «лінується говорити», а не може розмовляти з різних причин. «З яких причин?- запитають батьки. «Чому моя дитина не розмовляє?». Для того, щоб відповісти на ці питання потрібно звернутися за консультацією до логопеда.

Якщо дитина говорить, але у неї наче «каша в роті» або вона говорить ніби на «своїй мові» у 3 роки і старше, також рекомендована консультація саме логопеда. Якщо батькам здається, що дитина їх ніби не чує, не реагує (не відгукується) на своє їм’я. Не виконує прості прохання згідно її віку, немає вказівного жесту. І загалом батьків турбує: «Чи є затримка в розвитку дитини?». Насамперед потрібно звернутися до невропатолога. Після консультації лікар може направити дитину до сурдолога, зробити аудіограму ( для того, щоб перевірити, чи чує дитина), до психіатра ( для того, щоб виключити порушення психічного розвитку). Далі, в залежності від визначеного механізму порушення у дитини, батькам будуть рекомендовані заняття із фахівцями (психолог, нейропсихолог, логопед, сенсорний терапевт, аба терапевт і т.п). Для гарного результату дуже важлива діагностика дитини, після якої батьки оберуть, які саме фахівці будуть найбільш ефективними для дитини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *