Дислалія — це порушення вимовної (звукової) сторони мовлення за збереженої іннервації мовленнєвого апарату, що найчастіше виявляється в дитячому віці.

Велике значення для розвитку повноцінної фонетичної сторони мовлення має мовленнєве середовище, в якому виховується дитина.

Нерідко на прийом до логопеда батьки приводять дитину зі скаргою на погане мовлення, а в процесі обстеження виявляють, що аналогічні вади звуковимови спостерігаються у найближчому оточенні.
Залежно від збереженості анатомічного складу мовленнєвого апарату дислалію поділяють на два види:

Функціональна дислалія (порушена вимова звуків, тоді як мовленнєвий апарат не має патологічних змін);

Чому у дитини функціональна дислалія ?

а) загальна фізична ослабленість, зумовлена частими соматичними захворюваннями, що спостерігаються в період найінтенсивнішого формування мовленнєвої функції;
б) недостатній ступінь розвитку фонематичного слуху;
в) несприятливі соціальні і мовленнєві умови, в яких виховується дитина;
г) двомовність у сім’ї.

Механічна дислалія (неправильна вимова зумовлена вираженими порушеннями в будові артикуляційного апарату).

Чому у дитини механічна дислалія ?

 Недоліки будови щелепно-зубної системи:

1.  вади у будові зубного ряду (відсутність передніх зубів, рідкі передні зуби, подвійний ряд зубів);
2.  вади у будові щелеп:

• • прогнатія (верхня щелепа висунута вперед, порушені допустимі норми);
  • прогенія (нижня щелепа висунута вперед, порушені допустимі норми);
  • передній відкритий прикус;
  • бічний (право-, лівобічний), двобічний прикус;
    

    Види неправильного прикусу

  • укорочена або дуже масивна вуздечка язика;
    

    Коротка вуздечка

Патологічні зміни розміру і форми язика (дуже маленький або, навпаки, дуже великий язик);

Неправильна будова твердого і м’якого піднебіння (вузьке, високе, плоске, укорочене). За таких аномалій найпомітніше порушується правильна вимова шиплячих і свистячих звуків, сонорних, страждає зрозумілість мовлення загалом; 

Атипова будова губ (товсті, масивні, вузькі, тонкі, малорухомі), що призводить до неправильної вимови губних, губно-зубних, а також голосних звуків.

Залежно від кількості порушених груп звуків дислалія буває:  

мономорфна дислалія (страждає одна група звуків, наприклад свистячі — с, сь, з, зь, ц);
поліморфна дислалія (порушено дві і більше груп звуків).
Для позначення спотвореної вимови звуків використовують міжнародні терміни.
Ротацизм — вада вимови р і рь;
Ламбдацизм — л і ль;

Сигматизм — недоліки вимови свистячих (с, сь, з, зь, ц) і шиплячих (ш, ч, ж, щ) звуків.

Йотацизм —  (й);
Каппацизм — к і кь;
Гаммацизм — г і гь;
Хітизм х і хь. 

У тих випадках, коли виявляють заміну звука, то до назви вади додають префікс пара: параротацизм, парасигматизм тощо.

Порушення звуковимови в мовленні дитини можуть виявлятися по-різному:

1. Звук відсутній: «ампа» (лапма), «акета» (ракета);
2. Звук вимовляється спотворено, тобто замінюється звуком, відсутнім у фонетичній системі української мови.
   

   Наприклад: замість нормативного р вимовляється «горловий» або «бічний» р. Замість нормативного с — міжзубний с;

3. Звук замінюється звуком, простішим за артикуляцією
   

   Наприклад: (л-у лампа- уампа, л-в лавка-вавка)

4. Вади одзвінчення та оглушення— недоліки вимови дзвінких та глухих приголосних звуків. Ці вади виявляються в заміні дзвінких приголосних звуків парними глухими і навпаки.
   

   Наприклад: б—п, д—т, в—ф, з—с, ж—ш, г—к.

5. Дефекти твердості і пом’якшення— недоліки вимови м’яких приголосних звуків, що полягають в основному в заміні їх парними твердими і навпаки:
   

   Наприклад: дь—д, пь—п, рь—р тощо («пат» — п’ять, «Ану-та» —-Анюта).