Перед тим як дізнатися які бувають порушення вимови звуків Р, давайте розберемося яка ж правильна (нормована) артикуляція цих звуків.

Правильна артикуляція звуків Р

• Положення губ залежить від наступного голосного;
• Зуби злегка розкриті;
• Широкий кінчик язика піднятий до верхніх альвеол та вібрує в інтенсивному струмені повітря;
• бічні краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами;
• м’яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.

Коли дитина має вимовляти звук Р?

Звук Р з’являється у дитини в 5 років. Тобто, якщо ви чуєте на дитячому майданчику, що чиясь дитина молодша 5 років вже говорить звук Р, то це скоріше виняток, ніж правило.

Якщо Вашій дитині ще немає 5 років і вона не вимовляє звук р, то в такій ситуації не треба переживати. Дійсно це той випадок, коли потрібно почекати і дати дитині час.

АЛЕ !!! є випадки, коли не потрібно чекати 5 років і потрібно проконсультуватися з логопедом раніше, а саме:

• Якщо дитина вимовляє звук р «горлом» (або як ще є його називають «французький» р). Що відбувається при горловому р ? У дитини вібрує не кінчик язика, а спинка язика і ми чуємо характерний «французький» гартавий звук;
• Якщо у дитини є щічна вимова звука р. При вимові р повітря проходить через боковий край язика та кутні верхні зуби. Через це вібрує щока і ми бачимо це візуально;
• Якщо у дитини підвищений чи понижений тонус язика.

В цих випадках не варто затягувати з виправленням вад вимови звука Р, тому що чим довше дитина вимовляє не правильно цей звук, тим складніше потім це виправляти.

В усіх інших випадках, якщо звук РР не з’явився у дитини після 5 років, тоді можна пробувати робити різні вправи для язика, щоб навчити дитину вимовляти звук Р самостійно (їх є досить багато у відкритому доступі). Якщо Вашій дитині більше 5 років і самостійно не виходить поставити звук Р, тоді варто звернутися за консультацією до логопеда і розібратися, що заважає дитині вимовляти цей звук.

Звук Р. Які бувають порушення вимови звука?

До недоліків вимови звука «р» відносяться їх відсутність та спотворена вимова (ротацизм) або заміна звуку «р» на інші звуки (параротацизм).

Спотворена вимова звуку Р:

• Горлова вимова звуку р – звук р виступає у вигляді горлового дрижачого звука. При такій вимові корінь язика наближується до нижнього краю м’якого піднебіння та утворює з ним щілину. При видиху струмінь повітря проходить скрізь цю щілину та викликає дрібну вібрацію м’якого піднебіння, в результаті чого виникає шум, який приєднавшись до тону голосу викликає специфічне дефектне звучання ( велярний ротацизм) . Або вимова при якій вібрує лише піднебінний язичок. При цьому чуємо відчутний рокіт.
• Бокова вимова звуку Р – при якій замість вібрації переднього краю язика вибухає змичка між його боковим краєм та кутніми зубами. Така вимова Р часто поєднується з боковою вимовою шиплячих і свистячих звуків, але іноді є і самостійним порушенням.
• Носова вимова звуку Р за звучанням схожа на поєднання нг. Від правильної вимови вона відрізняється, по-перше, тим, що повітряний струмінь виходить через ніс, а не через рот; по-друге, тим, що кінчик язика не бере участі в артикуляції звуку – він відтягнуть вглиб рота.
• Щічна вимова – при якій різке спотворення звука р зумовлене тим, що струмінь видихуваного повітря проходить скрізь щілину, яка утворюється між боковим краєм язика та верхніми кутніми зубами, приводячи у коливання щоку.
• Одноударна вимова – при якому передній край язика лиш один раз доторкується до альвеол, вібрація відсутня. Спроби вимовити подовжений звук р не вдаються.
• Двогубний (білабіальний, “кучерський”). Вібрують губи, язик нерухомий. При такій вимові чується звук «ПРР».

Параротацизм – різновидності дефекту, які виражаються в заміні звука р, іншими.

• Заміна звуками Л, Л’ (риба –“либа”, “ліба”). Язик при звуці л, як і при р, піднятий догори, але кінчик його, замість того щоб вібрувати, міцно притискається до верхніх різців або до піднебіння за ними, бічні краї язика опущені, повітряний струмінь розходиться по обидва боки язика.
• Заміна звуком Й. Коли дитина вимовляє звук й замість звуку р, у неї піднімається середня частина спинки язика, тобто язик вигинається дугою, а кінчик залишається внизу нерухомим (помідор -“помідой”).
• Заміна звуком В. При цій заміні артикуляція звуку р здійснюється не язиком, а нижньою губою, яка піднімається до верхніх різців і утворює з ними щілину, через неї і проходить повітряний струмінь. Язик не приймає участі в вимові (рука -“вука”).
• Заміна звука Р звуком И. При цій заміні активну роль в артикуляції грає задня частина спинки язика – вона піднімається і відтягується назад, а кінчик язика опущений і відтягнутий вглиб рота (рак -“иак”).
• Заміна звука Р звуком Г. В артикуляції активну участь бере задня частина спинки язика, яка піднімається вгору і змикається з м’яким піднебінням – в цей момент чується звук г, що переходить в х при опусканні задньої частини спинки язика (парта -“пагта”).